З давніх-давен люди знали про Amanita, по-нашому — мухомор. І Україна не виняток: на наших теренах із червоного мухомора робили настоянки для захисту врожаю від шкідливих комах.
Латинське Amanita походить від назви гори Amanon в Кілікії, що славилась великою кількістю їстівних грибів.
У багатьох європейських мовах назва цього гриба походить від старовинного способу його застосування проти мух (англ. fly agaric, нім. Fliegenpilz, фр. amanite tue-mouches).
А також часто використовувався у багатьох народів при релігійних церемоніях та шаманізмі. Навіть, вікінги в середні віки не нехтували мухомор та вважали
поїдання його за привілеї.
Хочеться почати з того, що найбільш розповсюджені у нашій місцевості червоний та пантерний мухомори — їстівні! І ось уже перше упередження зруйновано.
Так, червоний мухомор містить іботенову кислоту — речовину, яка може викликати інтоксикацію організму, але при правильній сушці вона повністю зникає або стає не шкідливою.
«А що ж залишається?» — запитаєте ви. У грибі залишаються мусказон, мусцимол і велика кількість полісахаридів, вітамінів та мікроелементів. Нехай вас не лякають незнайомі назви. Спробуємо пояснити, як діють ці речовини.
Мусцимол і мусказон мають заспокійливу та гармонізуючу дію, дають терапевтичний та легкий седативний ефект — але за умови правильного та обережного вживання гриба і при мікродозуванні.
Головна ж дія мусцимола — це зменшення електричної активності головного мозку, що дає дивовижні результати при ПТСР, депресії, тривожності, панічних атаках, розладах сну тощо.
Полісахариди мають протизапальну, протиракову та нейротропну дію.
Фух, трохи розібралися.
Мухомор червоний — космополіт, що зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди. На наших теренах їстівними вважаються пантерні та червоні мухомори. Але перш за все мухомор — це джерело психотропної речовини, і саме в цій якості деякі народи вживали його під час ритуалів.
Мухомори застосовують у народній та офіційній медицині. Про їхні корисні властивості свідчать чимало досліджень. Прийом цих грибів курсом та мікродозами дає вражаючі результати:
– Покращує фокус, концентрацію та полегшує комунікацію. Усуває скутість, дає легкість у спілкуванні та політ фантазії.
– Підвищує настрій та зменшує рівень тривожності й депресії. Сприяє відчуттю щастя, емоційної відкритості та гармонії.
– Мікродози червоного мухомора підвищують рівень креативності, сприяють інсайтам, розвитку уяви, асоціативного мислення та підтримують процес творчості. Тож працівникам креативних сфер варто задуматись.
– Усуває синдром хронічної втоми: деякі учасники курсів відмічають приплив сил та збільшення загального рівня енергії.
– Знижує залежність від алкоголю, тютюну та наркотичних засобів різної етимологіі аж до повної відмови.
– Покращує загальний фізіологічний тонус та налагоджує роботу всіх систем організму. Знімає м’язовий та суглобовий біль.
– Ефективно бореться з алергічними реакціями та нормалізує роботу ШКТ.
– Виводить токсини, дієво впливає на епілептичні розлади, уповільнює прогресування хвороб Паркінсона та Альцгеймера.
Як і в будь-якій справі, головне — це правила безпеки, особливо при вживанні психотропних речовин. Тож ми в жодному разі не радимо вживати великі дози червоного мухомора, адже це може призвести до непередбачуваних результатів як із тілом, так і з психікою.
І, звісно, відчувайте, відчувайте себе і спостерігайте за власним станом. Із виникненням будь-якого побічного ефекту курс можна припиняти. Мусцимол — не чарівна речовина, яка працює за принципом «чим більше, тим краще». Радше навпаки, ефективність курсу визначає помірність, дисципліна та самоконтроль.
Перед початком мікродозування червоним мухомором рекомендується звернутися до досвідченого фахівця або терапевта, який має знання про психоделіки та може надати індивідуальну консультацію.
Це не just for fun, а свідомий вибір і відповідальність перед самим собою. Бо гриб — це інструмент, а як його використовувати, кожен вирішує сам.
